Біло-кривавий пурпур
Чуй, як почуєш, мій лагідний спів,
Бач, як побачиш, триколір в очах,
Скрипки додай у відлуння років,
Бо досить вже серцю гарчать.
Дай мені руку - я в ній уміщусь,
В човник долоней, мов рідний, вросту.
Зорі з-під вій! Я читати навчусь
Ваш біло-кривавий пурпур.
Втримати Всесвіт зусиллям душі,
Внутрішнім боком замріяних вік -
Білою ниткою в дурні пошить
Титана Атланта повік.
Хочеться чути, як падає сніг,
Лежачи, гледіти в ніч без зірок,
Знати, що, руку посунувши вбік,
Зустрінеш відверте тепло.
Хочеться бачить в прозорій воді
Посмішку кішки за власним плечем,
Криком розрізати хвилі тверді,
Як неба мовчання - мечем.
Тихо в'язати зі слів рушника,
Квітчасті очі вві сні малювать,
Кращі перлини для тебе шукать...